№121 (1804), вівторок, 31 жовтня 2000 року, газета "Хрещатик"
Гору Говардхан на десерт
|
екзотика
|
Катерина Зельман
Найбільший в Україні торт презентували позавчора киянам крішнаїти на щорічному фестивалі "Солодка гора" (в рамках уже відомої програми "Їжа для життя") у Будинку культури імені Корольова. Ця акція проходить вже вдесяте, і щоразу вага торта збільшується. Скуштувати шматочок гігантського дива вагою 650 кілограмів прийшло мало не дві тисячі бажаючих (для близько 200 малозабезпечених з Подільського та Радянського районів та 100 студентів КПІ вхід був безкоштовний, для решти - по дві гривні).
На столі - справжній витвір мистецтва: міні-макет гори Говардхан з її природним ландшафтом: водоспадом, лісами, квітами... Недарма з десяток жінок цілу ніч чаклували над цим шедевром кулінарії. І пішло на нього по 30-40 кілограмів горіхів, фруктів, сиропів; по 100 кілограмів борошна, масла й згущеного молока та більше 150 кілограмів цукру... Основне дійство - поїдання "солодкої гори" - організатори залишили на "десерт" тривалої акції. До того часу "тортик" був у зоні недосяжності - оточений барвистими стрічками і надійними вартовими: хлопцями з чубчиками. Тож кілька годин можна було лише ходити навколо ласого "шматочка" й облизуватися.
Аби люди не нудилися, їх розважали концертами, конкурсами, документальними відеофільмами про Індію, вікторинами, на яких розігрувалися призи на кшталт ведичної літератури та солодощів... Жіночки в сарі за гривню розфарбовували всім бажаючим обличчя різнокольоровими квіточками та цяточками у стилі "а ля Індія". На імпровізованому "подіумі" під східні мотиви танцювали симпатичні дівчатка в індійських національних нарядах. Їх періодично змінювали музиканти, вибиваючи на чомусь подібному до там-тамів незмінне "Харе Рама, Харе Крішна". Поруч продавали сарі (від 50 до 70 гривень), прикраси, книги (ведичну літературу), ароматизовані палички... Студенти Київської духовної академії показували спектаклі-сюжети з ведичної літератури.
Торгували в залі й напоями, тістечками та іншими солодощами дивних форм та ще дивніших найменувань - щоб гості не мучилися, споглядаючи торт. Просто за столами веселі тітоньки місили тісто (між іншим, теж без яєць) та смажили парадхи - щось подібне до чебуреків, тільки з картоплею або овочами й рисом замість м'яса.
До речі, гора Говардхан знаходиться біля маленького містечка Вріндаван за 120 кілометрів від Делі. Саме там, за індійською легендою, п'ять тисяч років тому народився Крішна. І саме цій вершині він запропонував робити жертвоприношення замість того, щоб вшановувати безліч богів. Гора поглинала дари й віддячувала щедрим урожаєм. Один з напівбогів - Індра - розлютився й наслав на землю сильні дощі. Почався потоп. Тоді Крішна одним мізинцем підняв гору й сховав під нею людей. Відтак вершина вважається священною. А вже багато років восени індійці влаштовують солодке свято, головний атрибут якого - символічна Говардхан.
...З'їли ж "солодку гору" кияни за лічені хвилини. Від 650-кілограмового
Говардхану не залишилося й крихти: кожному дісталося по чималенькому шматку
(а деяким щасливцям аж по два!) грамів на триста.
Департамент общественных связей Центра общин сознания Кришны
в Украине
252054, Киев, ул. Дмитриевская, 21в, тел. (044) 244-49-34
E-mail: yadu@mail.ru
[back]