<<< на главную
<<< другие материалы
<<< лекции и статьи ведической тематики

 

 

Щоб потрапити на Одеський вайшнавський фестиваль, громадянин Нової Зеландії провів тридцять годин у повітрі, а українці ночували на березі моря

Ганна КОЗЕЛЬСЬКА
"Вечірня Полтава"

На справжнє індійське містечко перетворився оздоровчий комплекс "Ювілейний" на березі Чорного моря. Майже півтори тисячі дорослих і дітей із різних куточків СНД і далекого зарубіжжя, одягнені в сарі й дхоті, прикрашені гірляндами з квітів, на тиждень перенеслися у світ прадавньої ведичної культури. Звісно, не обійшлося тут і без полтавців.
Мешканці нашого міста вже звикли до веселої ватаги хлопців і дівчат, які щосуботи в національному індійському вбранні виспівують "Харе Крішна" в центрі Полтави. Щоб побачити значно грандіозніший варіант цього дійства, уже шостий рік люди з усього світу з'їжджаються на Одеський вайшнавський фестиваль - найбільший із подібних в Україні. Крім українців, росіян, білорусів, молдован, казахів, до Одеси прибули гості зі США, Індії, Польщі, Прибалтики, Південної Африки… Громадянину Нової Зеландії, щоб потрапити в Україну, довелося тридцять годин провести в літаках. А греко-католицький священик Антоній із Лондона відлучився на кілька днів з Англії напередодні висвячення на сан єпископа. "Щоб побути разом із вами", - пояснив він чистою українською мовою гостям фестивалю.
Люди, які розмістилися в "люксах", будиночках, наметах, а той і в спальниках просто неба на березі моря, не грали ролі в екзотичній східній виставі. Тут можна було побачити справжнього йога в незрозумілій позі, поспілкуватися із брахманом, обізнаним у вайшнавських таїнствах, отримати консультацію аюрведичного лікаря. Філософи - знавці Вед - читали лекції про культуру, традиції і знання, що дійшли до нашого часу з глибини століть. Один із кращих у світі виконавців бхаджанів - пісень індійських святих Бада Харидас Прабху навчав усіх бажаючих своєму мистецтву. І, звісно ж, у всіх було достатньо можливостей наспіватися, натанцюватися, насолодитися індійською кухнею, купити східних спецій, прикрас, одягу, тканин на барвистому базарчику, поніжитися на пляжі й покупатися у не дуже теплому морі. Проте, спостерігаючи за фестивалем поглядом стороннього, не завжди можна зрозуміти його дух. Що приваблює людей у культурі і філософії з іншого краю світу, кореспондент "Вечірньої Полтави" поцікавилася в одного з організаторів фестивалю, голови Центру громад Свідомості Кришни в Україні Ач'юти Прії даса.

- Пане Ач'юто Пріє, поясніть, будь ласка, що таке вайшнавізм.

- Слово "вайшнавізм" можна перекласти як "поклоніння Вішну". Вішну - одне з імен Бога, яке зустрічається у ведичній культурі. Вайшнавізм - це стародавня монотеїстична релігія, що є серцем індуїзму. Її джерела - Святі Писання, ведична література, зокрема, всесвітньо відома "Бхагават - Гіта". Додатковий імпульс розвитку вайшнавізм отримав у ХV столітті в Індії, із приходом Шрі Чайтаньї Махапрабху, якого й зараз шанують як великого святого, містика і втілення Бога. Міжнародне Товариство Свідомості Кришни у всій повноті пересадило вайшнавізм на західний грунт.
- Але існує думка, що індусом не можна стати, а треба тільки народитися…
- Це лише думка. В історії є багато прикладів, коли люди, котрі народилися у неіндуїстських родинах, ставали вайшнавами, навіть святими. Душа, що є вічною частинкою Бога, не належить до будь-якої релігії. Після смерті тіла вона переходить у інше тіло. Переселення душі - явище, яке визнають багато релігій. І ми розуміємо, що душа - вічна, а релігія може змінюватися з життя у життя. Але процес усвідомлення Бога, відродження любові до нього триває.

- А в одному житті? Кажуть, що змінювати релігію - гріх.

- Ми нікого не закликаємо змінювати релігію. Я, наприклад, взагалі не належав до жодної релігії, був комсомольцем, а мої батьки - партійними людьми. Коли ми зустрічаємося із представниками якоїсь іншої релігії, у жодному разі не пропонуємо її залишити. Це було б сектантським підходом. Навпаки, ми намагаємося надихнути слідувати їхній релігії в усій чистоті.

- А чи не надто екзотичні для нашої країни зовнішні ознаки вайшнавізму - одяг, ритуали?

- Будь-яка релігія несе з собою певні атрибути. Наприклад, у християнстві або ісламі теж є свої ритуали, одяг, культура. І хоча вони не слов'янські, прийняті в нашій країні. Разом із тим, давні слов'яни мали культуру, що була частиною ведичної. Оселедці запорізьких козаків - чи не наші це шикхи (зачіски чоловіків у вигляді "хвостика". - Авт.)? Ми добре розуміємо, що форма - річ зовнішня, недовговічна. Між тим, вона має сенс, адже допомагає ототожнювати себе з певною традицією.

- Наскільки замкнене ваше Товариство?

- Замкнене? Навпаки, воно дуже відкрите. Ми ведемо активну соціальну роботу. Існує, наприклад, програма "Їжа життя". У Києві лише в одній нашій благодійній їдальні, співпрацюючи з адміністрацією Подільського району, щодня безкоштовно годуємо гарячими обідами 150 малозабезпечених осіб. Популяризуючи вегетаріанство, намагаємося оздоровити націю. Київська Духовна академія розробляє освітні програми, що діють в усіх храмах. Ведемо боротьбу з наркоманією, токсикоманією, алкоголізмом. Тобто, служимо людині. І бачимо в цьому одну із форм служіння Богу. Взагалі ведична культура, охоплюючи всі сфери життя, гармонізує людину, робить її задоволеною, щасливою.

- А така щаслива людина адаптована до життя в нашому агресивному сучасному світі?

- Усі люди, котрих бачите на фестивалі, працюють, мають сім'ї, дітей. Вони - не "небожителі", а звичайні люди, які живуть тут, у цій країні. Але до матеріальної основи додали духовну надбудову. Вони ні від чого не втекли, а лише привнесли свідомість Бога у своє життя.

- Існує міф про дискримінацію жінок у вашій організації…

- У нас є жінки - президенти храмів. Вони входять до складу Всесвітньої Ради Товариства в Маяпурі (Індія). Ведична культура вимагає, щоб чоловік дивився на всіх жінок, крім власної дружини, як на матерів. Ставлення до жінки, як до матері - не дискримінація. Навпаки, жінка потребує захисту протягом усього життя. У дитинстві це має забезпечувати батько, потім - чоловік, дорослі сини.

- Чому Одеський фестиваль такий популярний?

- Тут - море. А ми - звичайні люди, хочемо розслабитися, відпочити від роботи. Але наш відпочинок теж пов'язаний із Богом. Ми не вживаємо наркотиків, не куримо, навіть не п'ємо шампанського. Але нам весело й дуже добре разом. Свято - це те, що відбувається у душі. А їй потрібен зв'язок із Богом. Тут якраз і маємо можливість спілкуватися на рівні свідомості Бога.

Фестиваль справді був пронизаний незвичним для світської людини духом благочестя, смирення, терпимості й спокійної радості. Невже вайшнави справді знають рецепт щастя? То чому ж ним не користуються всі? На це запитання відповів один із полтавських учасників фестивалю: "За щастя треба платити. А відмова від азартних ігор, наркотиків, алкоголю, куріння, м'яса, "вільного" сексу - ціна для багатьох людей надто висока".