Віровчення релігійна практика та соціальна орієнтація Товариства свідомості Крішни




Зміст:

Віровчення

Філософська основа
Концепція Бога та душі


Реінкарнація та карма

Етика

Релігійна практика

Виникнення Міжнародного товариства свідомості Крішни

Товариство свідомості Крішни в Україні

Відношення до інших релігійних традицій

Соціальне служіння та благодійна діяльність

Храм Товариства свідомості Крішни в Майапурі, Індія


Віровчення

Індуїзм - найдавніша з існуючих релігій. Ведичні священні писання, на яких базується індуїзм, на думку вчених, датуються не пізніше II тис. до н.е. Послідовники Вед вважають, що записані вони були 5 тисяч років тому. Особливість індуїзму, або ведичної релігійної традиції, полягає в тому, що протягом усієї своєї історії ця традиція існувала як сукупність багатьох відносно самостійних релігійних груп. Дослідники класифікують їх на підставі поклоніння переважно або Богові Вішну, або Шиві, або Калі.


Шрі Крішна чайтанья Махапрабху разом з послідовниками проводять кіртан (спільне оспівування імен Бога)
Загальна чисельність послідовників Вед нараховується близько 720 мільйонів (за даними Fisher Welt Almanach). Вайшнавська гілка індуїзму (поклоніння Вішну або Крішні) нараховує близько 500 мільйонів осіб, шиваїтів (поклоняються Шиві як верховному божеству) нараховується близько 180 міль-йонів, шактів -(поклоняються Шакті або Калі) близько 20 мільйонів, решта припадає на тих, хто по-клоняється різним напівбогам.
Визнаючи, відповідно до ортодоксальної індуїстської традиції, авторитет всіх основних священних писань давньої Індії (Вед, брахман, араніяк, упанішад, а також пуран та ітіхас), послідовники Товариства свідомості Крішни основну увагу приділяють тим із них, в яких підкреслюється монотеїзм та любов до Бога (бгакті), а саме - Бгагавад-гіті та Бгагавата-пурані. Бгагавад-гіта є найвизначнішою і найпопулярнішою із всіх священних ведичних писань. Бгагавата-пурана - також досить шанований у всій Індії твір. У свідомості багатьох він знаходиться нарівні з такими визначними епосами, як Махабгарата та Рамаяна.

Вчення, якого дотримуються послідовники Міжнародного товариства свідомості Крішни, відноситься до вайшнавської традиції, а саме до гаудія-вайшнавізму (бенгальського вішнуїзму). Вчення гаудія-вайшнавізму викладено в багатьох філософських та богословських працях найближчих послідовників видатного релігійного реформатора Індії, проповідника бгакті (відданості та любові до Бога) Шрі Крішни Чайтанйі Махапрабгу (1486-1537 рр.). У ньому монотеїстичні положення Бгагавад-гіти та Бхагавата-пурани набули подальшого розвитку та поглиблення.

Філософська основа
Концепція Бога та душі

Відповідно до вчення бенгальського вішнуїзму Бог є Вищою Абсолютною Істиною. Виділяються три основних аспекти Бога, або Абсолютної Істини: Брахман - єдина, неподільна, безособова основа творіння; всепронизуючий, всюдисущий та всезнаючий Дух - Параматма, у вигляді якого Бог перебуває в серці кожної живої істоти; та особистісна іпостась Бога - Бгагаван, яка вважається найвищою.

В особистісній іпостасі Бога найповніше проявлено всі його якості. Він активно втручається у справи цього світу, відповідає на молитви віруючих, приходить їм на допомогу і, водночас у Своєму трансцендентному бутті Він завжди перебуває поза матеріальним часом та простором. Саме концепція Бога-Особи дозволяє постулювати існування різноманітних його енергій. Внутрішня (або вища, духовна) енергія будує духовний світ, царство Бога. Зовнішня (нижча, матеріальна) енергія (майа) використовується для творіння матеріального світу. Межова енергія, що займає проміжне положення, - це душі, живі істоти, які населяють духовний та матеріальний світи.
Бгагаван, Бог-особа, проявляє себе у нескінченному розмаїті форм та втілень, які є різними аспектами його особистості. Різноманітні форми та втілення Господа мають різні імена, головним з яких для вішнуїтів є Вішну ("Всюдисущий") та Крішна ("Всеприваблюючий"). На відміну від деяких інших шкіл вішнуїзму, в бенгальському вішнуїзмі Крішна вважається основним та відначальним проявом Бога.

Бхагаван Шрі Крішна 5 тисяч років тому розповідає "Бхагавад-гіту" науку про безсмертну душу.

Коли Господь втілюється в матеріальному світі, то Його втілення називається аватарою ("той, що сходить"). Слід підкреслити, що, навіть приходячи в матеріальний світ, Бог залишається Богом і не потрапляє під вплив нижчої матеріальної енергії. Мета втілення Бога в матеріальному світі - привернути до Себе душі, які страждають у ньому від троїстих страждань (страждань, що мають психофізичну природу, спричиняються іншими живими істотами та зумовлюються непідвладними людині природними факторами), та вказати їм шлях спасіння.
Матеріальний світ залежить від Бога в тому розумінні, що не може існувати без Нього, так само, як промінь Сонця не може існувати без самого Сонця. Крім того, матеріальній енергії, яка не має свідомості, надає дії Бог. Діє ж вона лише завдяки тому, що Він заряджає її енергією свідомості (у вигляді індивідуальних живих істот). Однак матеріальна енергія створює ілюзію незалежності свого існування. Відтак живі істоти можуть думати, що вони не залежать від Бога. Матеріальний світ - спотворене відображення відначального духовного світу.
Межова енергія Бога, енергія індивідуальних душ, так само як і матеріальна, залежить у своєму існуванні від Нього, однак вона наділена свідомістю. Індивідуальні душі - дживи, що є вічними частками Бога, за своїми характеристиками подібні до Нього. Їх безліч і всі вони за природою створені для того, щоб служити Бгагавану - Богові. Служіння повинне базуватися на свободі та любові, а не бути підневільним.Тому всіх джив наділено свободою волі. Їхня свобода полягає в тому, що кожна душа має змогу вибрати те, що вона хоче: служити Богові відповідно до своєї природи або ж насолоджуватися матеріальним началом. Відвертаючись від Бога, вічна душа потрапляє у рабство матеріального світу, яке проявляється передусім у тому, що вона отримує матеріальне тіло, яке прирікає її на народження, хвороби, старість і смерть, а також троїсті страждання.

Реінкарнація та карма

Постійні народження живих істот у матеріальному світі складають основу феномену реінкарнації або переселення душі. Вішнуїти, спираючись на авторитет пуран, вважають, що душі в матеріальному світі еволюціонують, послідовно втілюючись у більш розвинутих тілах. Кульмінацією еволюційного процесу душі є втілення її у тілі людини.

Вибір служіння Богові поступово приводить душу до звільнення з кайданів матеріального світу, повертає її до природного стану у духовному світі. Якщо жива істота, що перебуває в тілі людини, не звертається до служіння Богові, то законами матеріальної природи (закону карми) вона буде змушена повернутися у новий еволюційний виток перевтілень. Єдиним засобом досягнення звільнення з кругообігу народження та смерті є бгакті - любовне служіння Богові. Проте найвищою метою життя, що перевищує навіть звільнення, вважається према - безмежна любов до Бога. У цьому стані душа настільки віддана Богові, що її не турбує навіть те, чи вдається їй досягти звільнення, а чи ж доведеться знову народжуватися.

"Той, хто народився, обов'язково помре, а той, хто вмер, обов'язково народиться знову (Бхагавад-гіта")

Етика

На основі цих богословських концепцій побудовано й етику бенгальських бгакт-крішнаїтів. Праведними якостями вважаються ті, що сприяють наближенню душі до Бога (правдивість, милосердя, володіння собою, внутрішня та зовнішня чистота, утримання від насильства, вміння все вибачати, почуття обов'язку), а гріховними ті, які віддаляють душу від Бога та занурюють її в кругообіг матеріального життя (заздрість, брехливість, корисливість, гординя, грубість, хіть, невігластво, принесення зла іншим, ухиляння від виконання обов'язків). Визнається, що бгакта, який усвідомлює свою духовну природу вічної частки Бога, бачить ту ж саму природу й в інших. Відтак його любов до Бога поширюється на всіх, хто його оточує. Характерною рисою бенгальського бгакті, що виділяє його на фоні багатьох інших течій індуїзму, є визнання вищості самовідданої любові та служіння над досягненням особистого спасіння.
Звідси зрештою витікає неодноразово виявлена готовність послідовників Товариства свідомості Крішни допомогати бідним та знедоленим, насамперед у місцях стихійних бід та воєнних конфліктів. Цій меті служить також традиція масової роздачі вегетаріанської їжі, що її започаткував Чайтанйа Махапрабгу та його послідовники ще в XVI столітті. Витоки цієї традиції беруть свій початок у Бгагавад-гіті (17.13), де релігійні дійства, які не супроводжуються роздачею їжі, проголошуються такими, що знаходяться у невігластві та не приносять блага. Тому А. Ч. Бгактіведанта Свамі, засновник Товариства свідомості Крішни, надавав великого значення благодійності, навчаючи своїх послідовників, що навколо храмів Товариства свідомості Крішни не повинно бути голодних.

Релігійна практика

Релігійна практика послідовників Товариства свідомості Крішни традиційна і мало чим відрізняється від практики інших шкіл вішнуїтського бгакті. Вона складається з повторення та співу гімнів (мантр), поклоніння скульптурним зображенням Вішну-Крішни у різних його проявах, а також культу святих, найвидатніших гуру (духовних вчителів), проведення яг'ї (вогняних жертвоприношень), самскар (побутових обрядів) тощо. Основи цієї практики подаються в ортодоксальних писаннях (Вайшнава-агамах), де описано ритуальну та культову практику вішнуїзму.
Вішнуїзм (особливо бенгальське бгакті) завжди відзначався лібералізмом, відкритістю та неприйняттям забобон кастової системи. У вішнуїтських текстах сказано, що кожна людина, незалежно від свого походження, може мати доступ до релігійної діяльності за умови, що вона щиро вірить у Бога, досягла певного ступеню внутрішньої та зовнішньої чистоти та пройшла через відповідне посвячення.


Київський храм Товариство свідомості Крішни
Релігійна практика послідовників Товариства свідомості Крішни має декілька ступенів посвячення. Перше посвячення надається кандидатам, які, як мінімум, півтора року дотримуються (і мають намір дотримуватися все життя) так званих регулюючих принципів, що є традиційними для вішнуїтів. Їх чотири: не вживати м'яса, риби, яєць (однак рекомендовано вживання молока та молочних продуктів); не вживати ніяких наркотиків та одурманюючих засобів (включаючи навіть такі, як чай, кава та сигарети); не мати позашлюбних статевих зв'язків; не брати участі в азартних іграх.

Посвячення може дати лише духовний вчитель, гуру, який отримав цей сан або від свого духовного вчителя, або від духовних братів, які мають цей сан. Сьогодні в Міжнародному товаристві свідомості Крішни нараховується близько п'ятидесяти осіб, що є безпосередніми учнями А. Ч. Бгактіведанти Свамі та мають сан духовного вчителя.
Другою обов'язковою вимогою для отримання посвячення є індивідуальне повторення на чотках вішнуїтської молитви-мантри: "Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе", що є зверненням до Бога через проголошення Його імен. "Крішна" й "Рама" - це Божі імена, а "Харе" - звертання до енергії Господа. "Крішна" означає "всепривабливий", а "Рама" - "джерело всієї радості". Таким чином переклад молитви такий: "О всепривабливий! О джерело всієї радості! О Господня енергіє! Візьміть мене служити Вам!"
Кожен, хто готується до посвячення, повинен повторювати щоденно 16 кіл мантри Харе Крішна на чотках, які складаються із 108 намистин. Це займає десь 1,5-2 години. Цю мантру-молитву, яку ще називають "великою мантрою", приведено в деяких ортодоксальних священних писаннях, зокрема в Упанішадах. Практика повторення мантр на чотках дуже давня і є незмінним елементом практики всіх шкіл вішнуїзму і навіть більше, - майже всіх течій індуїзму.
Інша, не менш традиційна форма релігійної практики - колективне співання мантр, так званий кіртан. Кіртан є основною відмінною рисою бенгальського вішнуїзму. Як форма поклоніння він широко розповсюджений у багатьох штатах Індії, передусім у Махараштрі, Ассамі, Ориссі, Таміланді та Маніпурі.
Друге посвячення - традиційна церемонія одягання священного шнура, який дається далеко не кожному. Для того, щоб отримати це посвячення, необхідно бути глибоко обізнаним в філософії та теології вішнуїзму. Ці знання перевіряються за допомогою спеціальних тестів. Друге посвячення робить людину священнослужителем - брахманом - і формально дозволяє їй проводити обряди, поклонятися у вівтарі храму і т. д.
Третє посвячення - це надання чернецького сану саннйасі. Воно є привілеєм лише небагатьох і надається дуже вібірково. Саннйасі дає обітницю цнотливості та відречення від світу. Традиційно титул саннйасі приймали люди, які очолювали духовні організації - матхи.
Храмове поклоніння послідовників Товариства свідомості Крішни базуєть-ся на тих же принципах, що й поклоніння у всіх традиційних вішнуїтських храмах. В основі поклоніння лежить уявлення про те, що мурті (скульптурне зображення Бога) є одним з Його проявів у цьому світі. Згідно уявлень вішнуїтів, Господь по Своїй милості приходить у цей світ в образі мурті та приймає поклоніння віруючих. Спеціальний ритуал встановлення одухотворює мурті і робить її об'єктом поклоніння. Це поклоніння є невід'ємною частиною регламентованого служіння Богові (садхана-бхакті).
Cтандарти храмового поклоніння можуть дещо відрізнятися у різних храмах, але основні елементи завжди залишаються незмінними.
Шлях духовного вдосконалення у бенгальських вішнуїтів (як і в більшості інших течій індуїзму) формувався за класичним принципом ашрама-дхарми, що має на увазі розподіл людського суспільства на чотири стани. Перший з них - учнівський (брахмачарйа), який починався з 5-10 років і продовжувався до 25. Традиційно учні жили у будинку духовного вчителя і під його проводом, зберігаючи невинність, засвоювали знання. В першу чергу увага приділялася духовним дисциплінам та вивченню священних писань, санскриту, богослужінню, а також світським предметам та дисциплінам прикладного характеру, відповідно до природних нахилів учня. Метою навчання була не лише передача теоретичного знання, а й виховання характеру, зокрема - таких якостей, як чистота, покірність, невинність, вірність обітницям, цілеспрямованість, аскетичність.
Після навчання, надання духовного посвячення та досягнення певного рівня зрілості й відповідальності, учень, як правило, одержував від свого вчителя дозвіл повернутися додому й одружитися, стати гріхастхою - домогосподарем. Цей шлях обирали не всі молоді люди, деякі, хоч їх було значно менше, віддавали перевагу стану брахмачарі (збереженню обітниці невинності), й присвячували своє подальше життя духовним справам та просвіті людей шляхом поширення духовних знань. Учні, які відрізнялися мудрістю, чистотою, стійкістю, здатністю давати духовні настанови, могли бути посвячені у чернечий сан (стати саннйасі) навіть у молодому віці, хоча зазвичай це посвячення надавалося людям, які вже досягли зрілості.
Як правило, чернечий спосіб життя приймали люди похилого віку, які виростили дітей і виконали всі свої соціальні обов`язки. Традиційна культура, яка базується на уявленні, що людина не є тлінне матеріальне тіло, а вічна душа, духовна частка Бога, ставила собі за мету звільнення від матеріального світу та повернення до Бога. Тому останню чверть свого життя належало проводити у відреченні та присвячувати виключно духовній практиці.
Щоб перехід від сімейного життя до життя у відреченні не був надто різким, третім ступенем життя був підготовчий етап, який називається ванапрастхою. Коли діти виростали, чоловік з дружиною поступово віддалялися від сімейних справ, приділяли більше уваги духовній практиці, вирушали у довготривалі паломництва. Вважалося, що чоловік, залишивши в кінці цього етапу дружину під опіку старшого сина, виконав свої соціальні обов'язки і має право присвятити решту життя духовній практиці. Такий монах-саннйасі, маючи життєвий досвід та духовне знання, по праву вважався вчителем для всіх інших членів товариства.
Стосунки між вчителем та учнями в Товаристві свідомості Крішни регулюються традиційними канонами, що є врівноваженою системою обмежень та взаємоконтролю. Вчителем, як правило, не стає той, хто воліє влади та пошани. Посвячення у сан саннйасі, що дає право людині в свою чергу приймати учнів, надається лише вчителем, який сам пройшов теоретичне та практичне навчання у свого вчителя, і лише тоді, коли він впевнився у наявності в кандидата духовної зрілості та інших необхідних якостей.
Релігійна дисципліна в Товаристві свідомості Крішни принципово не відрізняється від дисципліни в багатьох інших релігіях. З одного боку, існують досить суворі дисциплінарні вимоги, без виконання яких в жодній релігійній традиції не може бути ні учнівства, ні досягнення святості, з іншого - існують установки, що орієнтують людину на добровільні та свідомі взаємини з духовним наставником, на збереження самоконтролю.
Традиція наступництва в Товаристві свідомості Крішни базується на таких давніх текстах, як Бгагавад-гіта, Упанішади, Пурани. Відповідно до ведичної традиції, вона почалася на світанку творіння ще з першої створеної в матеріальному світі істоти - Брахми. В різних джерелах міститься перелік конкретних осіб, через яких передавалося наступництво. Так, "Прамея-ратнавалі" Баладеви Відйабгушани, одного з найвидатніших вчителів гаудія-вайшнавської традиції, містить перелік, який вважається канонічним: Крішна, Брахма, Нарада, Вйаса, Мадгва, Падманабга, Нріхарі, Мадгава, Акшобгйа, Джая Тіртга, Джнанасіндгу, Даянідгі, Відйанідгі, Раджендра, Джаядгарма, Пурушоттама, Брахманйа Тіртга, Вйаса Тіртга, Лакшміпаті, Мадгавендра Пурі, Ішвара Пурі (Нітйананда, Адвайта), Шрі Чайтанйа Махапрабху.
За часів Чайтанйі послідовність духовних вчителів у 16 столітті репрезентували Санатана, Рупа, Сварупа, Джива, Рахгунатха, Крішнадаса Кавіраджа, у 17-18 ст. - Нароттама, Шрініваса, Вішванатха Чакраварті, Баладева Відйабгушана, Мадгусудана Бабаджи, у 19 ст. Джаганатха, Тхакура Бгактивинода, Гауракішора, у 20 ст. - Бгактісіддханта Сарасваті та Бгактіведанта Свамі Прабгупада, засновник Товариства свідомості Крішни.
В межах наступництва існує декілька традиційних організаційних форм.

Виникнення Міжнародного товариства свідомості Крішни

А. Ч. Бгактіведанта Свамі не створював нового віровчення, не заперечував авторитету попередників і не вдавався до антагонізму з існуючою традицією. Він не проголошував себе пророком, месією або інкарнацією Бога на Землі. Він лише називав себе слугою Бога, а своїм послідовникам намагався прищепити пошану до попередніх вчителів та визнаних святих, бережливе ставлення до духовної та культурної спадщини минулого.
Відповідно до вішнуїтських і взагалі до індуїстських традицій, після посвячення в сан свамі (саннйасі), людина стає визнаним духовним лідером і отримує не лише право, а й обов'язок очолити духовний рух. Історично саме духовні рухи були найхарактернішою формою існування та розвитку бгакті. Бгактіведанта Свамі не порушував традиції. Більше того, наказ поширити вішнуїзм у Західному світі він отримав безпосередньо від свого гуру. Таким чином, наступництво було збережено.
Міжнародне товариство свідомості Крішни ("свідомість Крішни" є вільним перекладом Крішна-бгакті) було зареєстроване Бгактіведантою Свамі Прабгупадою у 1966 році в Нью-Йорку. З того часу відділення Товариства почали відкриватися в бага-тьох інших містах та країнах.


А.Ч. Бхактіведанта Свамі Прабхупада, засновник-ачарйа Міжнародного товариства свідомості
Крішни

Бгактіведанта Свамі у 1970 році зформував колегіальний орган - Керівну Раду (Governing Body Commision, або GBC), і ще за життя передав йому повноваження з управління Товариством, а сам брав участь в роботі Ради в ролі одного з членів, маючи, як і його учні, право лише одного голосу. Міжнародне товариство свідомості Крішни з часом із централізованої організації з філіалами в різних країнах перетворилося на всесвітню конфедерацію рівноправних автономних організацій, які об'єднуються за принципом єдності віровчення та адміністративної самостійності. Представники Товариства свідомості Крішни з різних країн раз на рік збираються на Всесвітню Раду в Індії у Майапурі (Західна Бенгалія).

В США і практично у всіх європейських країнах Товариство свідомості Крішни має статус організації, яку звільнено від податків. У країнах, законодавство яких це дозволяє, Товариство свідомості Крішни має статус релігійної організації. В деяких країнах, де отримати статус релігійної організації дуже важко, Товариство свідомості Крішни має статус громадської або благодійної організації.
Дещо інша ситуація склалася в Індії та сусідніх країнах (Непал, Бангладеш, Шрі Ланка), де вішнуїзм (крішнаїзм) є релігією більшості або принаймні традиційною та добре відомою. В Індії Товариство свідомості Крішни має так званий статус 80-G, який звільняє від податків не лише організацію, але частково і її спонсорів. Це свідчить про особливе визнання урядом Індії благодійного, культурно-просвітницького характеру діяльності Товариства свідомості Крішни. Індійське Товариство свідомості Крішни найчисельніше і найрозвинутіше з усіх інших Товариств свідомості Крішни у світі. Воно нараховує більше 100.000 активних членів, серед яких багато визначних вчених, політиків, громадських діячів, у т.ч. членів Парламенту, підприємців, а також мільйони послідовників.


Крішна-Баларам Мандір - храм Товариства свідомості Крішни у Вріндавані, місці явлення Господа Крішни.

Особливе положення Товариство свідомості Крішни займає і в тих країнах, де історично сформувалася індійська діаспора. В Англії храми Товариства свідомості Крішни в дні релігійних свят і фестивалів відвідують близько 40-50 тисяч осіб, більшість з них - етнічні індуси. Нещодавно уряд Великобританії визнав храм Товариства свідомості Крішни у Бгактіведанта Мейнорі важливим центром релігійного життя країни. В Південно-Африканській республіці, де також є велика індійська громада, Товариство свідомості Крішни має значну державну підтримку, а "Храм Взаємопорозуміння" Товариства у Дурбані неодноразово відвідували екс-президенти ПАР Де Клерк і Нельсон Мандела.

В Австралії, де благодійна діяльність Товариства свідомості Крішни, в тому числі гуманітарна місія "Їжа життя" та програма боротьби з наркоманією мають дуже великі масштаби, Товариство отримує значну підтримку і отримує субсидії з боку держави. На сьогодні громади Товариства свідомості Крішни діють більше, ніж у ста країнах.

Товариство свідомості Крішни в Україні

Історія Товариства свідомості Крішни в країнах пострадянського простору почалася ще в 1971 році після візиту до Москви А.Ч. Бгактіведанти Свамі Прабгупади. Після цього громади Товариства свідомості Крішни стали з'являтися в багатьох містах. Проте Товариство не було зареєстроване із-за політики державного атеїзму та погляду на релігію як на "відмираючий пережиток". Але якщо історичним релігійним течіям ще дозволяли тут повільно "відмирати", то поява нової релігії вже не вписувалася у державну політику. За роки утисків та репресій у в'язницях та спеціальних таборах побувало близько 50 віруючих-крішнаїтів. Декілька осіб, в тому числі й одна дитина, загинули. Всіх віруючих було реабілітовано відповідно до Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій". В 1990 році Рада у справах релігії при Раді Міністрів УРСР зареєструвала першу релігійну громаду крішнаїтів на Україні - Київську.
На 1999 рік в Україні діяло офіційно зареєстровані 32 громади свідомості Крішни, близько 30 проповідницьких центрів, духовна академія, більше 30 благодійних місій "Харе Крішна - їжа життя". У 1993 році було створено Центр громад свідомості Крішни в Україні, який зареєстрований державою в 1995 році.

В 1996 році Державним комітетом України у справах релігій свідотством № 60 було зареєстровано також Духовну академію свідомості Крішни в Україні. Академія готує священнослужителів та служителів інших необхідних спеціальностей для громад свідомості Крішни, а також розробляє наукові та методичні рекомендації, відповідну літературу та надає загальну вайшнавську освіту.
В Україні нараховується нині понад 300 священнослужителів, 120 учнів, близько 5 тисяч активних парафіян, а всього послідовників "свідомості Крішни" понад 40 тисяч.

Храм Товариства свідомості Крішни в Києві

Відношення до інших релігійних традицій

Товариство свідомості Крішни лояльно ставиться до всіх конфесій. На відміну від нових релігійних рухів і сект, які обгрунтовують своє існування уявною необхідністю змінити чи покращити традиційні релігії, члени Товариства не вважають, що останні потребують такого "покращання". Удосконалення і оновлення, які притаманні кожній живій релігійній традиції, є виключною прерогативою її носіїв. Послідовники Товариства вважають, що розвиток Руху Харе Крішна викликано не уявними "недоліками" інших релігій, а перевагами самої вайшнавської традиції, яка базується на давніх священних ведичних писаннях. Послідовники вайшнавської традиції вважають, що різні релігійні традиції беруть свій початок від одного джерела - Верховного Бога-Особи, який дає людству різні священні писання Сам або через Своїх посередників у відповідності до часу, обставин та рівня розвитку свідомості людей. У Шрімад-Бгагаватам (10.16.46)
говориться: "Різноманітними способами Господь проявляє числельні релігійні писання, які поступово піднімають обумовлені душі через різні фази на шляху повернення в царство Бога".

Також у "Бгагавад-гіті як вона є" (4.7, коментар) Шріла Прабгупада пише: "Не треба думати, що Господь приходить лише на землю Індії, Він може з'явитись у будь-якому місці й коли забажає. В кожному Своєму втіленні Він каже про релігію лише стільки, скільки можуть збагнути конкретні люди за певних обставин. Але мета завжди одна - привести людей до усвідомлення Бога й виконання релігійних принципів. Інколи Господь приходить особисто, інколи Він посилає Своїх істинних представників в образі сина або слуги, або ж приходить Сам в якомусь замаскованому вигляді".

Соціальне служіння та благодійна діяльність

В Товаристві свідомості Крішни загалом високо цінується й заохочується громадська активність, корисна праця - і насамперед благодійність, виконання інших соціальних обов'язків, включаючи й сімейні.
Послідовники Товариства свідомості Крішни надають великого значення сімейному життю, виходячи з переконання, що морально здорова сім'я, яка будує своє життя на духовних цінностях, є основою стабільного та щасливого суспільства. В цьому погляди послідовників Товариства не розходяться з традиційними установками індійської культури, з притаманною їй ідеалізацією подружньої вірності (Рамаяна, Махабгарата) та інших цінностей сімейного життя. Характерно, що ці традиції досі живуть в традиційному індійському суспільстві, де й зараз відсоток розлучень залишається порівняно незначним.
Система початкової та середньої освіти Товариства свідомості Крішни, яка поєднана з програмою виховання практичних навичок духовного життя, спрямована, насамперед, на розвиток моральних якостей, необхідних для щасливого сімейного життя. У багатьох випадках керівництво Товариства свідомості Крішни заохочує молодих людей, які серйозно цікавляться духовною практикою, оселитися в ашрамі - гуртожитку при храмі. Чоловічий та жіночий гуртожитки строго розділені. За умовами проживання вони нагадують монастир, що інколи турбує батьків. Однак такий спосіб життя має тимчасовий характер, оскільки молоді люди не дають чернечих обітниць, і більшість з них, одержавши духовну освіту, повертається до незалежного від храму способу життя, і може одружуватися. Метою життя при храмі (учнівства) є набуття духовної освіти, виховання необхідних якостей і здорових звичок, формування "смаку" до духовного життя, досягнення певної внутрішньої та зовнішньої чистоти. Вважається, що після проведення кількох років при храмі людина одержує як необхідну теоретичну, філософську підготовку, так і моральну стійкість, імунітет від вад, якими страждає сучасне суспільство. Результати практичної роботи Товариства свідомості Крішни зі страждаючими від поганих звичок людьми (наркоманами, злочинцями), а також наукові дослідження наслідків цієї роботи підтверджують ефективність цієї методики.
Таким чином, принципи, яких дотримується Товариство свідомості Крішни, сприяють формуванню морально і фізично здорового способу життя у послідовників віровчення, що, безперечно, створює сприятливий мікроклімат у сім'ї, і, відповідно, у суспільстві.
Гуманітарна місія "Харе Крішна - їжа життя" - це єдина у світі міжнародна благодійна організація з роздачі вегетаріанської їжі.
Її засновано в 1974 році Міжнародним товариством свідомості Крішни з метою забезпечення повноцінним вегетаріанським харчуванням незахищених верств населення, а також людей, які постраждали внаслідок стихійних лих та воєнних конфліктів. Допомога ця надається людям незалежно від їхньої раси, національності, політичних та релігійних переконань, статі.
Сьогодні "Харе Крішна - їжа життя" діє більше ніж в 50 країнах світу. За час її існування нужденні у всьому світі одержали більше 80 мільйонів безкоштовних обідів.
На території колишнього СРСР місія "Харе Крішна - їжа життя" почала свою діяльність в 1988 р. в зоні руйнівного землетрусу в м. Спітак (Вірменія), де гаряче харчування протягом чотирьох місяців щоденно одержували понад 2000 чоловік.
З 1992 р. по 1994 р. група з 10 добровольців щоденно забезпечувала гарячою їжею від 1500 до 2000 мешканців міста Сухумі (Абхазія) переважно похилого віку та дітей.
З 1994 р. по 1996 р. добровольці місії "Харе Крішна - їжа життя" надавали допомогу в Чечні, Інгушетії, Дагестані. За час діяльності програми роздано понад 800 000 гарячих обідів населенню, яке постраждало від воєнних дій.

На території України нині працює більше 30 центрів роздачі їжі. Найкрупніші - в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові та ін. У Києві функціонує їдальня за адресою вул. Новомостицька, 2 де щоденно роздається 150-200 порцій гарячих обідів нужденним вже протягом п`яти останніх років. Робота благодійної їдальні проходить у тісній співпраці з Подольською та Радянською районними адміністраціями, а також з центрами соціальної допомоги цих районів, які надають списки нужденних - інвалідів, ветеранів та інших. Крім того, благодійною місією "Харе Крішна - їжа життя" проводяться разові акції, під час яких роздається їжа дітям з багатодітних сімей, ветеранам війни, іншим нужденним.


Rambler's Top100